«Детство – это не подготовка к жизни, а сама жизнь»

Интервью с Ольгой Дуке, педагогом и автором подхода, реализуемого в детском центре Happy Dom (Альбир)

Інтерв’ю українською мовою читайте нижче.

Как вырастить ребёнка в эмиграции – свободного, адаптированного, и при этом не потерять глубину, связь с родным языком, культурой, собой? На побережье Коста-Бланка, где иностранные семьи становятся всё более активной частью локального сообщества, вопросы воспитания приобретают особую остроту.

Ольга Дуке – педагог, кандидат педагогических наук, автор образовательного подхода, сочетающего уважительное отношение к ребёнку, эмоциональную грамотность и культивирование внутренней свободы. Философия, с которой она работает, находит отражение в атмосфере и подходе центра семейной адаптации Happy Dom в Альбире – тёплого пространства для детей и их родителей, ищущих осознанный путь воспитания на побережье Коста-Бланка.

Какие ключевые принципы и ценности Вы считаете основополагающими в современном дошкольном образовании?

Когда мы говорим о ценностях в дошкольном образовании, на первый план для нас всегда выходит личность ребёнка. Это не просто слова — личностный рост, индивидуальный подход — за каждым из этих понятий стоит глубокий смысл. Мы стараемся видеть в каждом малыше не просто ученика, а уникальную личность с природными качествами, с талантами, которые важно распознать и поддержать.

Нам близка философия некоторых японских детских садов, где педагоги в мини-группах занимаются ранней профориентацией. Уже в возрасте от двух до пяти лет воспитатели наблюдают за детьми и делают профессиональные заключения о склонностях каждого ребёнка.

Почему это важно? Потому что по мере взросления дети накапливают знания и опыт, но часто теряют главное — знание о себе. Мы считаем важным не позволить этому знанию исчезнуть. Наша задача — распознать и сохранить те природные влечения, которые проявляются с самого раннего возраста. В современном мире многое размывается. Но мы хотим, чтобы дети помнили, кто они есть, чувствовали свои настоящие желания и не теряли связь с собой.

Какие методики и практики Вы предпочитаете применять в обучении детей 3–6 лет и почему именно они работают?

Прежде всего, мы никогда не применяем какую-либо методику в чистом виде. Потому что, как только мы строим всё образовательное пространство, опираясь исключительно на одну систему, возникает риск ограничений — как для ребёнка, так и для педагога.

Например, в методике Монтессори, столь популярной сегодня, действительно много ценных элементов. Но нужно помнить: Мария Монтессори была врачом и разрабатывала свою систему в первую очередь для детей с особенностями развития. Если мы без разбора внедрим всё из этой методики, особенно её главный акцент на мелкую моторику, — мы можем не только не помочь, но и затормозить развитие нормотипичного ребёнка.

Сегодня, наоборот, мы часто сталкиваемся с детьми, у которых недостаточно развита крупная моторика и не хватает базовых навыков ориентации в пространстве, ощущения собственного тела. Это особенно заметно на прогулках: дети не чувствуют границ, теряются в открытом пространстве.

Поэтому мы берём лучшие элементы из разных подходов — из Монтессори, из вальдорфской педагогики, из классической школы, например, книги В.А. Сухомлинского Сердце отдаю детям, которая для нас остаётся настольной. Также внимательно изучаем практики из немецкой системы дошкольного образования.

Важно, чтобы методика была не только модной, но и глубоко близкой — культурно, ментально, эмоционально — к детям и взрослым в конкретной среде. Только так она действительно работает.

Как родителям в Испании понять, что образовательная среда действительно подходит их ребёнку? На что обращать внимание, кроме расписания и красивых стен?

Сегодня, когда большинство детей растут в билингвальной среде и слышат несколько языков с раннего возраста, крайне важно не упустить один ключевой момент — адаптацию.

Когда ребёнок растёт в родной стране, мама чаще всего думает о том, как он будет расставаться, как пройдёт привыкание к детскому саду. Но в новой стране, где звучит незнакомый язык, этот вопрос уходит на второй план — на первом стоит стресс, связанный именно с языком. Родителей начинает волновать только одно: «Поймёт ли он окружающих? Как он будет общаться?» Всё внимание уходит туда. Но, на самом деле, это — не единственный и даже не главный момент.

Мы не должны забывать, что для ребёнка важно — научиться доверять новой среде, чувствовать себя в ней безопасно. Это возможно, когда происходит мягкая, продуманная адаптация. Мы уделяем этому особое внимание. Ведь, как бы талантливы ни были дети, какими бы способностями ни обладали — все они сначала нуждаются в том самом «донашивании»: в поддержке, в передаче от мамы к другому взрослому, которому мама и папа доверяют.

Да, ребёнок со временем научится читать, писать, считать, говорить на нескольких языках — это видимая часть процесса. Но есть и то, что не распечатывается на цветном принтере: внутренняя опора, ощущение «я в безопасности». Вот это особенно важно сохранить.

Иногда родители думают: чем раньше — тем лучше. Отдадим — поплачет и привыкнет. Но вопрос в том, какой след это оставит в душе ребёнка. Привыкнуть можно ко всему — и к небезопасной среде тоже. Только потом мы, уже взрослыми, ищем ответы у психологов, пытаемся разобраться в себе. А ведь многое можно было заложить ещё в детстве — бережно и с пониманием.

Поэтому родителям стоит смотреть не только на расписание и красивые стены, а в первую очередь — на атмосферу. Насколько ребёнку комфортно? Насколько среда безопасна, гармонична, уважительна к его ритму? И уже потом — какие методики используются, чему обучают, как строится программа. Это всё тоже важно. Но без доверия и чувства безопасности — всё остальное не имеет значения.

Какое место занимают ваши личные подходы в Happy Dom, и как эти идеи проявляются в повседневной работе с детьми?

Все наши подходы, идеи, принципы — это не абстракция. Они проявляются каждый день, буквально в каждом этапе общения с ребёнком. С того момента, как ребёнок заходит в двери Happy Dom, он оказывается в пространстве, где важна каждая деталь: как его встретили, как он попрощался с родителями, с чего началось утро. У нас есть ритуалы прощания, к которым мы относимся очень серьёзно. Пожать руку, обняться, помахать, воздушный поцелуй — у каждого своя маленькая традиция. Эти мелочи формируют чувство стабильности и доверия.

Мы создаём не просто образовательную среду, а настоящий дом — Happy Dom. Не детский сад в привычном смысле, а уютное, защищённое пространство, где ребёнок чувствует себя нужным. Здесь не стремятся заменить маму и папу, но делают всё, чтобы атмосфера была по‑настоящему домашней, тёплой.

В ежедневной программе всё выстроено осознанно: ритмика, музыка, творчество, танцы, работа с текстом и стихами. Мы уделяем большое внимание запоминанию стихотворений, развитию зрительной и слуховой памяти, пересказам. К сожалению, здесь, в Испании, культура «учить наизусть» почти отсутствует, но мы её возвращаем: это тренирует память, внимание, нейронные связи.

Очень важна и организация быта. Дети учатся сервировать стол, убирать за собой, подмести, относиться с уважением к пространству. Во второй половине дня они общаются с детьми других возрастов: младшие тянутся к старшим, старшие заботятся о малышах. Мы внимательно наблюдаем, кто к чему тяготеет, и поддерживаем эту естественную социализацию.

Наша задача — не навязывать, а направлять. Создать среду, где ребёнок развивается в гармонии с собой и с другими. Мы очень бережно относимся к этой атмосфере и следим, чтобы ничто её не разрушало.

Многие иностранные семьи в Испании сталкиваются с вопросом адаптации: как сохранить язык, культуру, ценности – и при этом успешно интегрироваться? С чего начинается баланс? Что действительно работает? Что можно перенять у местной системы?

Баланс начинается с родного языка. Мы называем это «плакать на своём языке». Очень важно, чтобы в момент стресса ребёнок слышал голос мамы и папы именно на том языке, который он узнаёт с рождения. Мы всегда спрашиваем родителей: на каком языке вы говорите дома? Именно на этом языке важно обращаться к ребёнку в минуты сильных эмоций — радости, страха, расстройства.

Что касается изучения языка среды, то он осваивается у нас мягко, в игре, через контакт с заботливыми педагогами. Никто не заставляет ребёнка говорить только по-испански или только по-английски. Мы избегаем «шоковой адаптации». Резкое погружение в незнакомую языковую среду может вызвать стресс, при котором ребёнок начнёт механически повторять слова, но это будет поверхностное усвоение. Мы выбираем путь плавного, органичного перехода.

Дети в Happy Dom до 17:00 находятся в нашей среде, а затем могут посещать кружки и секции, где уже включаются в испанскую систему — через тренеров, спорт, игры. Там они постепенно расширяют словарный запас, но уже без перегрузки.

Относительно испанской модели — безусловно, у неё тоже есть чему поучиться. Нам близко их уважительное, тёплое отношение к детям, их демократичный стиль общения. Но мы, например, не всегда разделяем убеждение, что «талант пробьётся сам». Мы считаем, что его нужно распознавать и поддерживать. Русская и восточноевропейская педагогика сильна в том, чтобы учить учиться: осваивать дисциплину, организовывать рабочее место, концентрироваться. В начальной школе у нас это даётся с детства, тогда как в Испании требования резко возрастают лишь в старших классах — и дети к ним часто не готовы.

Так что задача — взять лучшее из двух систем. Сохранить свою культурную идентичность, родной язык, но при этом научиться гибкости, открытости и доверию к внешнему миру. Именно такой подход мы практикуем в Happy Dom.

Что бы Вы посоветовали родителям дошкольников, живущим в Испании и строящим для ребёнка устойчивую, счастливую среду?

Я бы посоветовала в первую очередь — знакомиться с нами. Искать своих людей. Это действительно важно: найти тех, с кем вы разделяете ценности, взгляды, ощущения. Люди, которые приходят к нам в Happy Dom, как правило, очень быстро становятся «нашими». Мы это чувствуем сразу. Это не про формальные критерии — это про контакт, про близость по духу, про доверие.

Я вот недавно говорила с одним из наших педагогов — Татьяной: «Вы так здорово находите подход к мальчикам, так с ними коммуницируете!» А она ответила: «Да нет, они просто мои. Мне с ними легко, это не про профессионализм, это про ощущение». Именно так работает и с детьми, и с родителями. Мы ищем и находим своих.

Для нас детство — не этап для натаскивания, не про раннее обучение и не про гонку за языками. Это про радость, эмоции, проживание. Мы много говорим с детьми об эмоциях — учим их осознавать, где в теле живёт злость, радость, грусть. Кто-то говорит: в ручках, кто-то — в ножках. Это кажется простым, но это фундамент. Потому что взрослые часто уже не могут распознать, что с ними происходит: тревога, злость, растерянность. А ведь в детстве мы многое знали о себе. Пока на нас не наслоились установки, правила, роли.

Я бы очень хотела, чтобы родители вспомнили своего внутреннего ребёнка. Тогда станет легче и в воспитании, и в поиске нужной среды. Там, где ребёнку дают быть собой, чувствовать, проживать — там и есть основа для счастливого взросления.

Там, где ребёнку дают быть собой, чувствовать, проживать — там и есть основа для счастливого взросления. В Happy Dom мы открыты к коммуникации с разными детьми. Конечно, в первую очередь к нам приходят семьи, говорящие по-русски или по-украински. Но у нас уже есть успешный опыт адаптации и детей из других стран — например, из Норвегии.

Мы также принимаем детей с особенностями развития. И это тоже важная часть нашего подхода. Потому что такие дети невероятно влияют на остальных — формируют в группе эмпатию, сострадание, настоящую человечность. Дети начинают помогать, замечать, чувствовать. И вдруг сами открывают в себе такие качества, о которых раньше не подозревали. Вот ради этого мы и работаем.

Следите за новыми проектами и публикациями Ольги Дуке в Instagram: @dukeolgaoleksandrivna

---

«Дитинство — це не підготовка до життя, а саме життя»

Інтерв’ю з Ольгою Дуке, педагогом і автором підходу, що реалізується в дитячому центрі Happy Dom (Альбір)

Як виховати дитину в еміграції — вільну, адаптовану, але при цьому не втратити глибину, зв’язок із рідною мовою, культурою, собою? На узбережжі Коста-Бланки, де іноземні родини дедалі активніше стають частиною місцевої спільноти, питання виховання набувають особливої гостроти.

Ольга Дуке — педагог, кандидат педагогічних наук, автор освітнього підходу, який поєднує шанобливе ставлення до дитини, емоційну грамотність і культивування внутрішньої свободи. Філософія, з якою вона працює, втілюється в атмосфері та підході центру сімейної адаптації Happy Dom в Альбірі — теплого простору для дітей і батьків, що шукають усвідомлений шлях виховання на узбережжі Коста-Бланки.

Які ключові принципи та цінності Ви вважаєте основоположними в сучасній дошкільній освіті?

Коли ми говоримо про цінності в дошкільній освіті, на перший план для нас завжди виходить особистість дитини. Це не просто слова — «особистісний розвиток», «індивідуальний підхід» — за кожним стоїть глибокий зміст. Ми прагнемо бачити в кожному малюкові не просто учня, а унікальну особистість із природними якостями, талантами, які важливо розпізнати й підтримати.

Нам близька філософія деяких японських дитячих садків, де педагоги у мінігрупах займаються ранньою профорієнтацією. Уже у віці від двох до п’яти років вихователі спостерігають за дітьми та роблять висновки про їхні схильності.

Чому це важливо? Бо з віком діти накопичують знання й досвід, але часто втрачають головне — знання про себе. Ми вважаємо важливим не дати цьому знанню зникнути. Наше завдання — помітити та зберегти ті природні потяги, що проявляються з раннього віку. У сучасному світі багато розмивається, але ми хочемо, щоб діти пам’ятали, хто вони, відчували свої справжні бажання і не втрачали зв’язок із собою.

Які методики й практики Ви застосовуєте в навчанні дітей 3–6 років і чому саме вони працюють?

Передусім ми ніколи не використовуємо одну методику у чистому вигляді. Бо щойно освітній простір вибудовується виключно навколо однієї системи, виникає ризик обмежень — і для дитини, і для педагога.

У методиці Монтессорі, наприклад, справді є багато цінного. Але треба пам’ятати: Марія Монтессорі була лікарем і створювала свою систему насамперед для дітей із особливостями розвитку. Якщо без розбору впровадити все, особливо акцент на дрібну моторику, це може навіть загальмувати розвиток дитини без порушень.

Сьогодні ми часто стикаємось із протилежною проблемою — у дітей недостатньо розвинена груба моторика, їм бракує відчуття власного тіла, орієнтації в просторі. Це помітно на прогулянках: діти не відчувають меж, губляться в просторі. Тому ми беремо найкраще з різних підходів — із Монтессорі, вальдорфської педагогіки, класичної школи (наприклад, книга В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» залишається для нас настільною).

Також уважно вивчаємо практики німецької системи дошкільної освіти. Головне, щоб методика була не лише модною, а й культурно, ментально, емоційно близькою дітям і дорослим у конкретному середовищі. Тоді вона справді працює.

Як батькам в Іспанії зрозуміти, що освітнє середовище підходить їхній дитині?

Сьогодні, коли більшість дітей росте в білінгвальному середовищі, дуже важливо не втратити одне — адаптацію.

У рідній країні мама зазвичай хвилюється, як дитина звикне до садочка. Але в новій країні, де звучить інша мова, першим стає інше питання: «Чи зрозуміє він інших? Як буде спілкуватися?» І вся увага переходить туди. Та насправді це не головне.

Головне — довіра до середовища, відчуття безпеки. Це можливо лише при м’якій, продуманій адаптації. Ми приділяємо цьому особливу увагу. В період адаптації кожна дитина потребує турботи, підтримки, «передачі» від мами до іншого дорослого, якому батьки довіряють.

Так, дитина навчиться читати, писати, рахувати, говорити кількома мовами — це видима частина. Але є ще внутрішня опора — відчуття «я в безпеці». І саме це найцінніше.

Тому батькам варто дивитися не лише на розклад чи інтер’єр, а передусім — на атмосферу. Наскільки дитині комфортно, наскільки середовище гармонійне, шанобливе до її ритму. А вже потім — методики, програми, розвивальні заняття. Без довіри та безпеки все інше не має значення.

Яке місце займають ваші особисті підходи в Happy Dom і як вони проявляються щодня?

Усі наші принципи — це не абстракція. Вони проявляються щодня, у кожній деталі. З моменту, коли дитина переступає поріг Happy Dom, важливо все: як її зустріли, як попрощалася з батьками, з чого почався день. Ми маємо свої ритуали прощання: потиснути руку, обійнятись, помахати, послати повітряний поцілунок. У кожного — своя традиція. Ці дрібниці формують стабільність і довіру.

Ми створюємо не просто освітнє середовище, а справжній дім — Happy Dom. Це не дитсадок у звичному розумінні, а затишний, захищений простір, де дитина відчуває себе потрібною.

Програма побудована свідомо: ритміка, музика, творчість, танці, робота з текстом і віршами. Ми повертаємо культуру вивчення напам’ять, бо це тренує пам’ять, увагу, мислення.

Не менш важливий і побут: діти вчаться сервірувати стіл, прибирати, дбати про простір. У другій половині дня вони спілкуються з дітьми інших вікових груп — молодші тягнуться до старших, старші дбають про менших. Ми уважно спостерігаємо й підтримуємо цю природну соціалізацію.

Наше завдання — не нав’язувати, а спрямовувати. Створити середовище, де дитина розвивається в гармонії з собою й іншими.

Як знайти баланс між збереженням культури й інтеграцією в іспанське середовище?

Баланс починається з рідної мови. Ми кажемо: «плакати треба своєю мовою». Важливо, щоб у момент стресу дитина чула мамин і татів голос саме тією мовою, яку впізнає з народження. Тому підтримка від вихователів важлива рідною для дитини мовою.

Мову середовища ми вводимо м’яко, у грі, через контакт із педагогом. Ніхто не змушує дитину говорити лише іспанською чи англійською. Ми уникаємо «шокової адаптації». Різке занурення може викликати стрес і поверхневе засвоєння. Ми обираємо природний шлях — поступовий, довірливий.

У Happy Dom діти перебувають до 17:00, а потім можуть відвідувати секції чи гуртки вже в іспанській системі — через спорт, тренерів, ігри. Так вони поступово розширюють словниковий запас без перевантаження.

Ми також цінуємо тепле, поважне ставлення іспанців до дітей, їхню демократичність. Але не зовсім поділяємо переконання, що «талант проб’ється сам». Ми вважаємо, що його потрібно розпізнавати й підтримувати. Російська та східноєвропейська педагогіка сильна у вмінні вчити вчитись — організовувати простір, концентруватись, бути уважним. В Іспанії ж вимоги зростають лише у старших класах, і діти до цього часто не готові.

Тож наше завдання — взяти найкраще з обох систем: зберегти свою ідентичність і мову, але при цьому навчити дітей гнучкості, відкритості й довірі до світу.

Що б Ви порадили батькам дошкільнят, які живуть в Іспанії та хочуть створити стабільне, щасливе середовище для дитини?

Перш за все — шукати своїх людей. Це справді важливо: знайти тих, із ким збігаються цінності й погляди. Люди, які приходять у Happy Dom, дуже швидко стають «нашими». Це не про формальні критерії, а про близькість і довіру.

Я нещодавно сказала одній нашій педагогині, Тетяні: «Ви так чудово знаходите підхід до хлопчиків!» А вона відповіла: «Та ні, вони просто мої». І це правда. У цьому — суть нашої роботи: знаходити «своїх» дітей і батьків.

Для нас дитинство — не етап натаскування, не про гонку за знаннями чи мовами. Це про радість, емоції, проживання. Ми багато говоримо з дітьми про емоції — вчимо розпізнавати, де в тілі живе злість, радість, сум. Це здається простим, але насправді — основа.

Я хочу, щоб батьки згадали свою внутрішню дитину. Тоді стане легше і у вихованні, і в пошуку потрібного середовища.

Там, де дитині дозволяють бути собою, відчувати, проживати — там і є основа для щасливого дорослішання. У Happy Dom ми відкриті до спілкування з дітьми з різних країн. Звісно, переважно до нас приходять родини, що говорять українською або російською, але ми маємо успішний досвід адаптації дітей і з інших країн — наприклад, із Норвегії.

Ми також приймаємо дітей з особливостями розвитку. Це дуже важлива частина нашого підходу, адже такі діти вчать інших емпатії, співчуттю, людяності. Діти починають допомагати, помічати, відчувати — і самі відкривають у собі нові якості. Саме заради цього ми працюємо.

Слідкуйте за новими проєктами та публікаціями Ольги Дуке в Instagram: @dukeolgaoleksandrivna